|
|
|
|
|
|
|
Путівники іноді називають цей район в центрі Вільнюса «Балтійським Монмартром», а місцеві жителі – «Вільною республікою Ужупіс». На литовському слово «Ужупіс» означає «Заріччя»: від Старого міста район відділений річкою Вильняле.
Колись тут знаходився один із найбільш неблагополучних кварталів міста, де навіть вдень ходити було небезпечно. А потім, користуючись дешевизною житла, квартири в районі почали скуповувати художники. І з часом представників богемного класу тут стало так багато, що вони — заради жарту — вирішили створити власну автономію. Оголосили район «Вільною республікою», заснували Площа Незалежності і написали Конституцію (містить вельми мудрі пункти, такі як «Людина має право жити поруч з Вильняле, а Вильняле — текти поруч з людиною», «Кожен має право померти, але не зобов’язаний», «Ніхто не має права перекладати провину на інших» і т. д.).
І тепер цей старовинний райончик, стіни якого списані химерними графіті, а на вікнах красуються пам’ятники і понині живим місцевим жителям, є однією з головних туристичних принад Вільнюса. Формально він, звичайно, не значиться жодної республікою, однак, якщо приїхати сюди на Перше квітня, то є шанс отримати закордонний паспорт ужупиский штамп; до речі, в консульствах до цього штампу ставляться цілком серйозно і зовсім не вважають його псуванням документів.
Символ Ужупіса — статуя ангела з трубою — хоч і був створений порівняно недавно, вже встиг засвітитися на добрій половині сувенірної продукції з Вільнюса.
