Оазис Ейн-Геді

325

Ейн Геді дослівно означає «Джерело кіз», або «Цапиний джерело». Крізь тріщини вапнякових ґрунтів Іудейської пустелі просочується вода, зійшла дощами над Юдейськими горами в районі Єрусалиму, і тут виходить на поверхню найчистішим джерелом, утворюючи навколо себе природний оазис, один з найкрасивіших на Близькому Сході. Дивовижно смачна вода джерела збирається у великому водоймі, потопає в зелені..

Вчених до цих пір вражає система водопостачання в стародавньому Ейн-Геді. Тут давали багатий урожай плодові дерева, виноград, родзинки, інжир, фініки. В долинах округи вирощували хлібні злаки і цінні пахощі. Далеко за межами оазису прославився місцевий бальзам для воскурение і притирань. З приходом на цю землю бедуїнів Ейн-Геді прийшов в запустіння, і розквітало знову тільки в 1953 році. Зараз тут не тільки вирощують рекордні врожаї динь, кавунів, огірків, баклажанів, манго, фініків. Тут розташований всесвітньо відомий курорт на Мертвому морі з сірководневими ваннами.

У заповіднику Ейн-Геді водиться багато видів тварин: даманы, газелі, гірські козли. Зустрічаються також лівійські кішки, лисиці та гієни. Не перевелися в горах Ейн-Геді і леопарди – в заростях очерету вони полюють на диких кабанів. Самі кабани хоч і озброєні гострими іклами, для людей небезпеки не представляють. Найбільш небезпечні для людини мешканці тутешніх місць – отруйні змії, ефа і палестинська гадюка.

Флора оазису вражає різноманітністю – тут росте близько тисячі видів рослин.
Одне з найцікавіших – дерево з підступними содомскими яблуками. У нього великі гарні плоди, але коштує такий плід надкусити, як він перетворюється в жменьку пилу: це насіння вилітають з лопнула шкірки і несуться вітром.

У сирих сталактитових печерах можна побачити папоротниковидное рослина «Волосся Суламіфі». Іменем оспіваної у «Пісні Піснею» коханої царя Соломона названі в оазисі джерело і печера. Від стародавнього поселення тут збереглися залишки синагоги періоду Талмуда. У центрі синагоги красивий мозаїчна підлога з зображеннями тварин і вельми цікавою написом. У ній йдеться про каре Всевишнього, яка спіткає того, хто розголосить «таємниці міста».