Старий Ульцинь

274

У 5 столітті до нашої ери колхідські колоністи побудували на скелі фортеця, навколо якої почав розростатися місто. Історія міста Ульцинь, як і багатьох інших міст Чорногорії, – це історія нескінченної зміни володарів (їм правили і візантійці, і венеціанці, турки) і, відповідно, імен. Римляни назвали його Олциниум. Венеціанці дали йому ім’я Дулсиньо.

У часи турецького панування місто облюбували морські розбійники. Видобуток з захоплених кораблів була основним джерелом доходу місцевих жителів. В ходу була і работоргівля: людей з захоплених судів брали в полон і продавали на ульциньском ринку. Існує не надто достовірна легенда про те, що великий іспанський письменник Мігель де Сервантес, полонений в одному з морських битв, п’ять років нудився в полоні саме Погоди. І що венеціанське ім’я міста він дав Дульсінеї, всім відомої героїні роману «Дон Кіхот», а сам чудесний образ змальований з однією з місцевих аристократок. Правда, сам Сервантес у своїх творах стверджував, що знаходився в полоні в Алжирі, але легенда від цього не стає менш красивою. Зате достеменно відомо, що у вежі Балшича, в старому Ульцині, в 17 столітті жив Махмуд Ефенді, знаменитий своїм своєрідним тлумаченням Талмуда. В цій вежі зараз розташовується художня галерея.

Архітектура Старого міста, багаторазово переходило з рук у руки, в результаті являє собою часом зовсім несподіване змішування стилів і епох, яскравим прикладом тому може служити перебудована з церкви мечеть, неподалік від якої знаходиться маленька площа, де колись торгували рабами і де нині розташований міський музей. Є в Ульцині і два палаци, зведені за часів венеціанського правління, – це Палаццо Венеція і Двори Балшича. Палаци зараз реконструйовані, і в них розміщуються цілком сучасні комфортабельні готелі